Захист християнських цінностей - основи життя та сім'ї в Україні: «Між кесарем і Богом»: круглий стіл пройшов у Ірпені напередодні виборів

«Між кесарем і Богом»: круглий стіл пройшов у Ірпені напередодні виборів

15.10.2020 15:00

10 жовтня в Ірпінській біблійній церкві зібралися члени церков євангельських християн-баптистів, аби з’ясувати, як не втратити християнську єдність, набуваючи політичну ідентичність.

Автор: Олександр Кривенко
Фото: Ірпінської біблійної
церкви та автора

Промовцями зустрічі були богослови, пастори, філософи, юристи, чинні представники депутатського корпусу територіальних громад і кандидати, які балотуються до місцевих рад на виборах 25 жовтня 2020 року», – повідомляє Світогляд.

Відкриваючи круглий стіл, заступник голови Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Ігор Бандура наголосив, що християни мають сформувати спільну, цільну, збалансовану та глибоко практичну позицію щодо церкви та політичного процесу, церкви та громади. Важливо зрозуміти, як християнська місія може поєднуватися з політичним покликанням як професією.

Читайте також: Відновимо рай у своїй душі – збережемо довкілля

Перша сесія дискусії була присвячена біблійно-богословському осмисленню цих питань.

Доктор філософії, ректор Одеської богословської семінарії Олександр Гейченко виступив із доповіддю «Церква, Царство та суспільство: до формування публічної теології». За його словами, місія церкви полягає не лише у спасінні людських душ, а й у відновленні Божого задуму в усіх сферах життя, до яких проникло гріховне єство, в тому числі в політичному ладі, в економіці, в освіті та міжнародних відносинах. Все те, що вражене гріхом, є об’єктом рятівної дії Бога, а Церква слугує інструментом упровадження всеосяжної Божої трансформації Всесвіту. Церква – це не лише ідея, а тіло Христа, яке мають бачити всі. Тому Церква повинна бути добре організованою й узгодженою, враховуючи те, що Бог діє через певний порядок і поступово.

«Для нас, баптистів, спільнота віри є фундаментальною категорією. Саме вона стає інструментом втілення певної політичної реальності на місцевому рівні. Питання особистої етики та особистісної шкали цінностей кандидата-християнина мають виходити на перший план щоразу, коли виникають розбіжності між його світоглядними позиціями і тим, що пропонує та політична сила, в складі якої вірянин виборює депутатський мандат», – резюмував Олександр Гейченко.

Читайте також: Сімейним цінностям – так, гендерній ідеології – ні: депутати Волині виступили за розвиток інституту сім’ї

Завідувач кафедри богослів’я Української євангельської семінарії, викладач, докторант Федір Райчинець розкрив у своєму виступі тему: «Чи можуть християни служити на спільне благо в контексті держави не втративши себе?».

Промовець звернув увагу на двозначність політичного богослов’я, яка міститься у тезі «віддавайте кесареве кесареві, а Боже – Богові» (Мт. 22:21). Цими словами Ісус не впадає в політичний популізм, але водночас Він спонукає нас не переплутати, що належить Богові, що кесареві. Бог як суверен дбає, турбується та забезпечує людину всім тим, чого вона потребує, а не тим, чого вона хоче. Кесар як суверен обіцяє людині те, чого вона хоче, і відбирає те, що людині потрібно. Важливо виявляти конфлікт лояльностей. Справа в тому, що бувають випадки, коли бажання Бога та кесаря співпадають. Однак часто трапляється і так, що ці бажання є взаємовиключними.

«Кожен християнин, який усвідомив особисте покликання займатися політикою, тобто публічними справами заради суспільного блага, має на практиці втілювати Христову настанову «Будьте мудрі, як змії і прості як голуби» (Мт. 10: 16). Інакше кажучи, він має зустрічати зло, яке діється у світі, мудрістю змії, а до Божої волі ставитися зі смиренням і простотою голуба», – резюмував Федір Райчинець.

Читайте також: Попри нехтування Конституцією України з боку влади міста у Запоріжжі відбулася Молитовна хода

Ректор Української євангельської теологічної семінарії, доктор філософії Ярослав Пиж розкрив власне бачення того, як Церква має впливати на формування громади.

Він зауважив, що у 90-х роках 20-го століття в Україні кількість церков значно зросла, збільшилась і чисельність вірян. Однак якість їхнього життя та цінності суспільства не змінилися, на жаль.

«На християнах лежить відповідальність за формування в Україні культури, поведінки, традицій і цінностей. Зламаність і безлад, які переживає наше суспільство, вимагають від Церкви набагато більшого, ніж реакцію на біль. Роль Церкви полягає не лише у розв’язанні духовної проблеми. Ми реагуємо на соціальний біль і системно перебудовуємо суспільство на основі світогляду, який відповідає Євангелію», – зауважив промовець і окреслив той шлях, яким Церква має йти.

Крок 1-й – готувати таких людей, які здатні не лише проповідувати Євангеліє, але бути Христом у всіх сферах життя. У молитві «Отче наш» (Мт. 6:9-13) ми молимося про те, щоби воля Господня була як на небі, так і на землі. Тому, готуючи кожного члена церкви, ми споряджаємо його на служіння не в церкві, а Господу. Для одних це місія у церкві, для інших – у політиці, для декого – у культурі, бізнесі тощо.

Крок 2-й – відряджати людей на це служіння, адже кожен із нас покликаний нести та виконувати місію Ісуса Христа. Відправляючи наших братів і сестер до школи, лікарні, на виробництво чи в політику, Церква іде разом із ними.

Крок 3-й – святкування Церквою звитяг спільно з тими, хто пройшов підготовку, виконав місію і переміг.

«Нехай Господь поможе вам іти та змінювати суспільство! Якщо це ваш поклик, пам’ятайте, що той світогляд, який ви формуєте, виражає ті цінності, якими ви живете! Та культура, яку ви приносите, проявляється у вашій поведінці. Нехай Господь вам поможе в цьому! У такий спосіб працюватимемо над розбудовою царства Божого вже тут, на землі. Йому слава за все! Амінь», – молитвою-зверненням до кандидатів у депутати завершив свій виступ Ярослав Пиж.

Читайте також: Благовісникам Божої любові карантин – не перешкода: завершився сезон вуличного благовістя

Юрист Андрій Гнідець мав два виступи на круглому столі. У першому з них він висвітлив тему «Християнин у владі і корупція: Як не загубити світло», а у другому – тему «Межі політичної і церковної діяльності. Що допустиме і недопустиме».

За даними Transparency International Ukraine, найбільшою перепоною в боротьбі з корупцією є терпимість громадян до неї, лише третина українців вважає це явище негативним.

«З одного боку, депутат-християни має подбати про те, щоби самому не стати об’єктом корупції, а з іншого, – бути озброєним антикорупційними інструментами, щоби протистояти цьому явищу», – зауважив промовець.

Важливим для депутатів-християн є те, що, крім світських антикорупційних норм законодавства, вони мають і Біблію як Божий антикорупційний закон.

Наприклад, сказано ж у Святому Письмі:

«не викривиш закону, не будеш дивитися на особу, і не візьмеш підкупу, бо підкуп осліплює очі мудрих і викривлює слова справедливих» (Повт.16:19,20);

«не беріть участь у неплідних ділах темряви, а краще докоряйте» (Еф. 5:11).

Отже, маючи як світські, так і біблійні аргументи, церква й окремі християни можуть і мають робити вагомий вклад у пониження терпимості суспільства до корупції.

Промовець запропонував для зменшення корупції викривати її своєю присутністю та гласністю, не бути самому причетним до корупційних дій.

«Ефективність депутата місцевої ради визначає, насамперед, те, настільки ефективно він використовує свої повноваження у вирішенні проблем людей на місцевості чи в окрузі», – резюмував Анрій Гнідець.

Читайте також: Місцеві вибори: курс на християнський розвиток України. У Києві відбувся Форум

Особистим практичним політичним досвідом із присутніми поділилися депутат Броварської міської ради 7-го скликання Андрій Василенко, голова Бузівської сільської об’єднаної територіальної громади, що на Черкащині, Олександр Фуркало та депутат Рівненської міської ради Олександр Чубай. Йшлося, зокрема, про межі впливу депутата місцевої ради, які окреслені в Законі України «Про місцеве самоврядування» та стосуються переважно господарських питань місцевого значення, користування землею, інфраструктурою, функціонування медичних і освітніх закладів, соціального забезпечення. Наприкінці цієї розмови до неї долучились і інші учасники круглого столу, присутні в залі та дистанційно долучені до події. Не оминула дискусія й ту особливість, що місцеві ради не мають самостійних нормотворчих повноважень охороняти християнські цінності як основу життя та сім’ї в Україні. Однак депутатський корпус на місцях має спроможності діяти через прийняття рішень, у яких можна висловлювати свою позицію та спонукати центральні органи влади вчинити відповідні дії у цій царині.

На круглому столі пройшли панельні дискусії, під час яких мовилося про можливості та спокуси політичної праці, про церкву в політиці та політику в церкві.

Читайте також: Українській сім’ї – належний захист: депутати Житомирщини виступили за охорону сімейних цінностей

На фінальній стадії до події долучився голова Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Валерій Антонюк. У інтерв’ю він розповів про роль Церкви та християн у політичному процесі.

– Пане Валерію, яким є мотив проведення круглого столу, що вже відбувся?
– Мотив проведення сьогоднішньої зустрічі полягає в тому, щоби наші церкви, яких в Україні 2300, могли напередодні виборів, узяти на себе відповідальність і молитися, незалежно від того, скільки кандидатів іде із числа їхніх членів. Це перше, про що ми маємо молитися відповідно до слова Божого. По-друге, важливо якнайширше пояснити членам нашої церкви ті перипетії, які відбуваються в політиці. Маємо дати чіткі відповіді на запитання: як ми, християни, повинні до цього ставитись; що ми підтримуємо, а що для нас є абсолютно неприйнятним. Третій момент – звернення до самих кандидатів-членів наших церков бути достатньо відповідальними на тій дорозі, яку вони обрали. Я не виключаю, що після сьогоднішнього круглого столу наживо хтось із претендентів і зніме свою кандидатуру, а, можливо, інші ствердяться у своєму рішенні та краще зрозуміють, до чого Бог їх веде. Ось такі три основних завдання ми ставили, організовуючи цю подію.

– У своєму виступі на Форумі Всеукраїнського Собору «Україна напередодні виборів», який відбувся 1 жовтня, Ви до переліку критеріїв обрання християн до влади включили не лише ті чинники, які важливі для нас як вірян у глобальному вимірі. Там, зокрема, йдеться і про патріотизм, і про любов до своєї країни, тобто про те, що важливо для нас як громадян України. Однак у «Декларації кандидата-християнина», яку підписали учасники Форуму, цей пункт відсутній. Чи планується розширення згаданого спектру критеріїв за результатами сьогоднішнього круглого столу, щоби християни змогли ще більш усвідомленіше зробити вибір 25 жовтня?

– Сьогодні звучали ті вимоги, які християни як виборці ставлять до кандидатів. Я думаю, що найближчим часом ми підготуємо окремі листи до всіх церков і до кандидатів. До текстів цих звернень ми включимо не лише економічні питання, але й наші духовні переконання та цінності, які потребують поширення в народі. Кандидати ж мають сприйняти це як програмні завдання від церков для служіння в суспільстві. Водночас важливо зрозуміти, що український християнин має бути найкращим громадянином своєї країни, він має любити її, бути патріотом України. Потрібно подолати пострадянський синдром неусвідомлення українцями важливості цих чинників, який і досі існує завдяки масовій зарубіжній пропаганді. На мою думку, питання націоналізму в чистому вигляді як любові до своєї країни християни мають сприймати не викривлено, а як люди, котрі є відповідальними за Україну. Тільки той кандидат, який любить свою країну, свій народ, здатен щиро служити їм.

– Тут ідеться, певно, і про повагу до наших національних традицій, історії, до української мови.
– Саме так, і це показує, що ми свідомі громадяни, і ми беремо відповідальність за нашу територію. Ми розуміємо, що за кордоном є наші брати та сестри у Христі, але вони дбають про свої країни, ми це приймаємо. Водночас ми діємо, насамперед, у інтересах України. Кожен християнин, який балотується на виборах до органів місцевого самоврядування, має це демонструвати.

– Що би Ви могли побажати християнам – виборцям і кандидатам?
– Зичу, щоби кожен наш брат і кожна наша сестра, які прийняли рішення балотуватись до місцевих рад, усвідомили, що вони вступають на дорогу духовної війни. Йдеться про потужну протидію. Це не просто політична діяльність, а справжня духовна битва, в якій ми покликані перемагати. Незалежно від того, якою є нинішні система, яким є рівень корупції, християни – світло і сіль. Якщо Бог веде наших християн до влади, вони мають залишатися саме такими. З іншого боку, члени церкви мають свідомо та мудро обирати, оцінювати кандидатів не поверхнево, не піддаючись популістичним гаслам, а розуміючи ідеологічні засади та ті пропозиції, що лунають від різних політичних сил. Ми як християни маємо віддавати свій голос лише за найкраще, а воно складається з певної низки критеріїв, які варто брати до уваги, обираючи як голову сільської ради, так і голів міст і об’єднаних територіальних громад.

– Сьогодні на круглому столі йшлося про те, що ті кандидати, які програють вибори, мають зберегти практичний інтерес до політики. Мовиться про те, щоби своїми талантами та професійними здібностями вони допомагали переможцям із числа дружніх християнських спільнот упроваджувати в життя ті свої плани та програми, з якими йшли на вибори. Як би Ви могли прокоментувати цю ідею?

– Ті кандидати, які не будуть обрані, мають сприйняти такий результат не як поразку, а як важливі етапи підготовки, навчання, як недаремно витрачений час і як уроки, які варто засвоїти. Звісно, якщо справді Бог веде їх у цю сферу, якщо вони мають це покликання. Безумовно, маючи такий досвід, вони можуть допомогти колегам, які будуть обрані. Незалежно від того, до якої деномінації євангельських церков належать християни, вони мають демонструвати не конкуренцію, а солідарність, єднання заради того, щоб увірував світ. Так, через їхню діяльність поширюватиметься Царство Боже. Будуть обрані християни чи ні, вони мають виявляти ось таку посвяту.